Науково-методична діяльність

Науково-методична діяльність  

 ВСТУП

У Концепції загальної середньої освіти вказується на необхідність формування розгорнутої навчальної діяльності (уміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, логіко-мовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оцінними уміннями й навичками у різних видах діяльності. Освітніми результатами цього є повноцінні уміння і навички, здатність до творчого самовираження, особистісно ціннісного ставлення до праці, уміння виконувати нескладні творчі завдання, коли школяр постійно відчуває, що він цікавий як особистість кожному вчителеві та педагогічному колективу в цілому.

Центральним аспектом цього є розвиток творчого мислення школяра, зокрема під час роботи над творчими вправами з математики. Така робота задовольняє наступні вимоги:

• реалізує пізнавальну потребу учнів, що ґрунтується на природних інстинктивних реакціях – «дослідницькій» та «ігровій»; потребу у враженнях, спілкуванні, самореалізації та самоактуалізації;
• втілює єдність змістового, почуттєво-емоційного та операціонального в пізнавальній діяльності;
• відповідає основним критеріям: понятійності, самостійності, гнучкості, ігровій комбінаторності;
• орієнтує не на результат, а на спосіб дій.

У методиці навчання математики і в шкільній практиці існує думка, що треба оберігати учнів від помилок, щоб вони їх не запам’ятовували і менше допускали. З психологічної точки зору з цією думкою можна погодитися лише відносно матеріалу, який засвоюється здебільшого на основі механічної пам’яті. Оскільки більшість математичного матеріалу спирається в основному на словесно логічну пам'ять, то помилок, пов’язаних з пошуком шляху розв’язання, не слід боятися, якщо своєчасно звернути на них увагу і добитися розуміння причин, що їх породили.

Учні, які навчаються лише на позитивних прикладах, більш схильні до поспішних висновків, у них менш розвинене критичне мислення. Крім того, боязнь помилитися гальмує активність мислення, стримує політ творчої фантазії і розвиток уяви. Досвід багатьох педагогів свідчить про вірогідність успішного формування у школяра якостей творчої особистості.

Для цього учням варто надавати максимум можливостей для випробування себе в творчості, причому починати треба з найпростіших завдань. Навчання творчості має відбуватися в першу чергу і в основному на програмному матеріалі з математики, а в разі потреби і на спеціально побудованій системі задач. Засвоюючи досвід творчої діяльності, характерні для неї процедури, учні набувають здібності видозмінювати ті стереотипи мислення, яким вони вже навчилися, вчаться відмовлятися від стереотипів, конструювати нові підходи до осмислення раніше засвоєного або нового змісту.

ТВОРЧІ ВПРАВИ ЯК НЕВІД’ЄМНА ЧАСТИНА СУЧАСНОГО УРОКУ МАТЕМАТИКИ

Творчою вправою називають таку, яка або вся в цілому є новою, або ж, меншою мірою, містить значну новизну, що і зумовлює значні розумові зусилля, спеціальний пошук, знаходження нового способу її розв'язання.

Робота над творчими вправами здійснюється поетапно засобами дослідницьких, ігрових творчо-прикладних дій, у ході яких відбувається розвиток та діалектичне поєднання операціонального та образно-процесу у вигляді ділової гри з елементами змагання, театральної дії. В основі ділової гри, – з розподілом ролей, вибором стратегії поведінки, плануванням дій, – лежить продуктивне спілкування вчителя з учнями й останніх між собою. У процесі ж гри для кожного учня характерні певне напруження думки, вольових зусиль, вияв емоцій. Все це допомагає дитині долати труднощі під час розв’язання певного творчого завдання, яке лежить в основі гри, підкріплює мотив досягнення і надихає на подальшу творчість.

Вправа – метод навчання, що припускає багаторазове, свідоме повторення розумових і практичних дій з метою формування, закріплення й удосконалення необхідних навичок і умінь.

Функція методу вправи полягає у трансформуванні частин знань учня в навички й уміння з метою сформувати в нього готовність до вмілих практичних дій, відтворювальну і творчу активність у різних умовах. Діагностичне значення вправи в тому, що тільки глибоке розуміння дитиною набутих знань забезпечує можливість оволодіння міцними уміннями і навичками.

Навчальний результат вправ виявляється в опануванні системи прийомів, спосіб практичної дії в інтелектуальній сфері.

Творчі вправи передбачають формування вмінь переносити набуті навички в змінені умови, застосувати їх у нестандартних обставинах, в уявних, умовно-реальних і природних ситуаціях.

Всім відомо, що саме математичні процеси – надзвичайно важкі для дітей, потребують від них значних розумових зусиль. А використання творчих вправ дають можливість навчатись у більш легкій, невимушеній формі, потребують від учнів пошуку нових знань і способів дій, розвивають інтерес до математики, як навчального предмета. Вони сприяють розвитку спостережливості, вчать порівнювати, аналізувати, робити висновки, узагальнювати. Використання таких видів роботи на будь-якому етапі уроку – це вправляння у самостійному розвитку мислення, кмітливості, спостережливості, уяви учнів.

На мою думку, творча вправа як модель творчої діяльності має бути багатосмисловою, а також мати приховану проблемність. У деяких випадках вона передбачає кілька варіантів розв'язання і один з них – шаблонний, стереотипний, за допомогою відповідного алгоритму; інший – нешаблонний, творчий, який з'являється внаслідок розуміння учнями прихованої проблемності вправи. Як правило, перший варіант складний, громіздкий, другий – простий.

Вправи, які розвивають творчі здібності учнів, за складністю можна класифікувати умовно, оскільки одна й та сама вправа для одного учня може виявитися важкою, а для іншого – легкою. Водночас розбиття їх за характером завдань може виявитися корисним для правильного визначення місця і форми роботи з ними.

Одну з класифікацій пропонує П.Ю.Германович.

1.       Запитання й усні вправи на обчислення і перетворення, близькі за змістом і трудністю до звичайних усних вправ. Місце роботи – урок.

2.       «Некнижкові» запитання з теоретичного матеріалу і різноманітні усні і напівусні вправи дещо підвищеної складності. Можливі форми використання:

• додаткові завдання в звичайних класних контрольних роботах;
• тематичні вікторини на заняттях математичного гуртка;

• усна олімпіада або мішана вікторина – на математичному вечорі.

3.Вправи на кмітливість (включаючи сюди і деякі з «некнижкових» запитань і окремі вправи). Простіші з них можуть бути використані:

• у вигляді факультативної частини звичайних домашніх завдань (особливо при тематичному збігу з розділами програми, які вивчають і при відсутності математичного гуртка);
• у вигляді додаткових завдань до класної контрольної роботи;
• у розділі «Задачі» математичної газети;
• на заняттях математичного гуртка в умовах звичайного письмового розв'язання задач.

Найскладніші, нестандартні вправи використовують:

• як частину домашніх завдань, які пропонують до наступних занять гуртка;
• при підготовці до олімпіад різного рівня. На заняттях гуртка, факультативу;
• у розділі «Задачі» шкільної математичної газети.

Розвиток навичок вирішення творчих вправ на уроках математики  включає в себе такі етапи:

 1. Спочатку на уроці колективно обговорюються і вирішуються конкретні завдання за таким планом: постановка проблемного питання; знайомство зі змістом задачі; підбір способів вирішення задачі (алгоритм: формула, схема, інструкція, евристична бесіда); міркування за допомогою логічних прийомів (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування); висловлювання припущень; перевірка правильності умовиводів за допомогою перегляду натуральних об’єктів, таблиць, малюнків; корекція помилок; формулювання висновків.

 2. Після засвоєння основних алгоритмів розв’язання задач, учням пропонуються вправи, вирішення яких вимагає застосування відомого алгоритму в нових умовах, наприклад при вивченні іншої теми.

3. Учні виконують завдання самостійно. По мірі вирішення творчих вправ учні засвоюють колишні і знаходять нові алгоритми, не потребуючи підказок вчителя. В учнів з’являється стійкий інтерес до навчальних дій і потреба в творчій активності.

 До вирішення творчих вправ учні підходять по-різному. У ході рішення вони часто задають вчителю або один одному питання, що вимагають нестандартних відповідей. Вислухавши гіпотезу вчителя, учні висловлюють свої міркування, які іноді не збігаються з думкою вчителя. Виникає дискусія – активний пошук правильного рішення, в ході якого школярі використовують не тільки накопичені теоретичні знання, але і свій життєвий досвід.

Нижче наведені приклади творчих вправ, використовуваних мною для виявлення творчих можливостей учнів. Досвід показав, що такого роду вправи сприяють засвоєнню теоретичного матеріалу, мобілізують життєвий досвід учнів, розвивають вміння оперувати фактами, висловлювати припущення, доводити свої ідеї. У школярів розвивається пізнавальна активність, уява, спостережливість, а головне, зростає інтерес до предмету і самостійної роботи.

Ми привчаємо дітей до стереотипного мислення, сковуємо їх ініціативу, а потім вони вже самі для себе придумують у кожному конкретному випадку обмеження, які багатьом з них не дають, можливості побачити нешаблонні варіанти або способи під час аналізу і розв’язування задач.

Побачити ж незвичайний хід розв'язування задачі може тільки людина смілива у діях, яка вміє зосередити свою увагу на об’єктах задачі.

Тому, бажано, щоб на кожному уроці, крім завдання вивчити деякий програмовий матеріал, повинна стояти «надзадача»: на базі досліджуваного матеріалу розвивати творчість, формувати в учнів прийоми, які б вони могли використовувати під час самостійної діяльності.

Крім того, навчання творчості здійснюється тоді, коли учень потрапляє в ситуацію, яка вимагає від нього нестандартного підходу до її розв’язування.

Завжди необхідно вчити учнів використовувати досвід розв'язаної задачі для розв’язування наступних. Ця педагогічна настанова допомагає їм побачити результати своєї праці й оцінити їх.

Тому завдання вчителя – організувати процес навчання так, щоб кожне зусилля з оволодіння знаннями проходило в умовах розвитку пізнавальних здібностей учнів, творчого мислення, формування в них таких основних прийомів розумової діяльності, як аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, порівняння тощо. Учнів необхідно вчити самостійно працювати, висловлювати і перевіряти гіпотези, вміти робити узагальнення досліджуваних фактів, творчо застосовувати знання в нових ситуаціях.

Творча діяльність учнів не обмежується лише оволодінням нового. Робота буде творчою, коли в ній проявляється власний задум учнів, ставляться нові задачі і самостійно розв'язуються за допомогою отриманих знань.

О.Полєвікова стверджує, що «місце творчих вправ у структурі уроку може бути різним. Воно залежить від багатьох факторів – характеру навчального матеріалу, рівня підготовки учнів, часу, відведеного на вивчення теми, дидактичної мети, визначеної вчителем, та ін. Частка самостійно виконуваних учнями творчих вправ щороку помітно зростає, а допомога вчителя відповідно зменшується».

 ВИСНОВКИ

Отже, використання творчих вправ на уроках математики значно підвищує ефективність навчання. Вправа – метод навчання, що припускає багаторазове, свідоме повторення розумових і практичних дій з метою формування, закріплення й удосконалення необхідних навичок і умінь. Творча вправа – це завдання, при вирішенні якого необхідно знайти новий алгоритм розв'язання. Умови таких завдань безпосередньо не говорять про те, які знання знадобляться для їх вирішення, тому діяльність учнів спрямована на їх виявлення і підбір необхідних відомостей. При вирішенні таких завдань можуть знадобитися знання з різних розділів фізики, хімії, географії, екології і т.д. Основною ознакою творчого процесу служить відмова від традиційного підходу до інтерпретації існуючих даних.

Творчі вправи передбачають формування вмінь переносити набуті навички в змінені умови, застосовувати їх у нестандартних обставинах, в уявних, умовно-реальних і природних ситуаціях.

Проводити уроки, на яких використовуються творчі вправи набагато важче, зате ці уроки мають позитивний вплив на учнів, формуючи у них інтерес до математики, розвиваючи творче мислення.

Таким чином, учителі у своїй практичній діяльності послуговуються різними методами, прийомами і формами роботи, переслідуючи мету – сформувати і розвинути творчі здібності своїх вихованців. Перевага надається передовсім практичному методу – використанню різноманітних вправ і завдань творчого характеру. Використання їх має бути продумане, грамотно дозоване і доцільне: кожний новий вид творчої вправи слід розпочинати з навчальної роботи, яка виконується колективно в класі, і лише пізніше, коли учні натренуються виконувати їх, пропонуються самостійні або домашні творчі завдання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Друзь Б. Г. Творчі вправи з математики для початкових класів : посіб. для вчителів / Б. Г. Друзь. – Київ : Рад. шк., 1988. – 144 с.
2. Калошин В. Особливості розвитку творчості учнів / В. Калошин // Педагогічна майстерня. – 2014. – № 4. – С. 40–47.
3. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) [Електронний ресурс]. – Текст. дані. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/2712/ (дата звернення: 20.02.2016). – Назва з екрана.
4. Корчак Т. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках математики /                 Т. Корчак // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2013. – № 3. – С. 79–82.
5. Куленко Т.   Азартна математика / Т. Куленко // Математика. – 2013. – № 9/10. – С. 8–12.
6. Кушнір В. Інноваційні підходи до розвитку творчих здібностей математично обдарованих учнів / В. Кушнір, Г. Кушнір, Н. Рожкова // Шлях освіти. – 2009. – № 4. – С. 9–16.
7. Математика : навчальна програма  для учнів 5-9 класів  загальноосвітніх навчальних закладів [Електронний ресурс]. – Текст. дані. – Режим доступу: mon.gov.ua/content/Освіта/math.pdf  (дата звернення: 20.02.2016). – Назва з екрана.
8. Мельник А. Розвиток творчих можливостей учнів початкових класів на уроках математики / А. Мельник // Обдарована дитина. – 2013. – № 9. –                С. 6–11.
9. Оберемко О. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках математики / О. Оберемко // Початкова школа. – 2013. – № 11. – С. 17–19.
10. Побащук О.В. Вправи творчого характеру / О. В. Побащук. – Київ : Освіта, 1992. - 124с.
11. Полєвікова О. Б. Використання творчих вправ як засобу мотиваційного забезпечення процесу навчання рідної мови / О. Б. Полєвікова // Початкова школа. – 2004. – №3. – С. 15 – 18.
12. Сидорова Н. Розвивальні творчі вправи на уроках / Н. Сидорова // Початкова  школа. – 2015. – № 5. – С. 10–14.
13. Слєпкань З. І. Методика навчання математики : підручник / З. І. Слєпкань. – Київ : Зодіак-ЕКО, 2000. – 512 с.
14. Супруненко, М. І.   Форми залучення старшокласників до розв’язування творчих задач / М. І. Супруненко // Педагогіка і психологія. – 2008. – № 3/4. – С. 45–52.
15. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках математики в класах філологічного профілю // Математика. – 2013. – № 38/39. – С. 17– 24.
16. Чистух В. Майстер-клас учителя математики : нестандартні уроки та позакласні заходи / В. Чистух. – Тернопіль : Підруч. і посіб., 2014. – 144 с.